Гіпотеза природного порядку: граматика й засвоєння

Що означає гіпотеза природного порядку
Гіпотеза природного порядку припускає, що деякі граматичні форми засвоюються раніше за інші, а не просто в порядку розділів підручника. Крашен розглядає закономірності в групах учнів, насамперед тих, хто вивчав англійську. Це тенденції, а не фіксований розклад для кожної людини й мови.
Наприклад, учень може правильно вживати -ing у реченні I am reading, але ще пропускати -s у She reads. Уміння пояснити правило й безпомилково застосовувати його в розмові — різні речі. Водночас цей приклад не встановлює причини конкретної помилки й не доводить, що саме читання її усуне.
Звідки взялася ця ідея
У книжці Principles and Practice in Second Language Acquisition (1982) Стівен Крашен об’єднує результати досліджень англійських граматичних морфем — невеликих елементів, як-от -s множини, -ed минулого часу й артиклі.
Він розглядає працю Брауна про дітей, які засвоювали англійську як першу мову, дослідження Дулей і Берт серед дітей, які вивчали її як другу, та роботу Бейлі, Меддена й Крашена з дорослими. Результати для першої та другої мов не тотожні. Крашен також прямо визнає відмінності між окремими учнями.
Таблиця на друкованій сторінці 13 показує усереднений порядок для англійської як другої мови. Вона не визначає послідовності між формами всередині однієї групи. Перетворити її на список етапів, які всі мають завершувати один за одним, означало б змінити саму тезу.
Приклади англійських форм
| Форма | Приклад | Що форма означає в цьому прикладі |
|---|---|---|
| -ing тривалого часу | I am reading. | Читання триває: я зараз читаю. |
| -s множини | two books | Книжок більше ніж одна. |
| -s третьої особи однини | She reads. | Reads — форма read для третьої особи однини в теперішньому простому часі. |
| Присвійне -’s | Maria’s book | Книжка належить Марії. |
| Неправильні й правильні форми минулого часу | went; walked | Went — неправильна форма минулого часу go; walked — правильна форма минулого часу walk. |
У викладі Крашена -ing і множина -s належать до раніших форм, а -s третьої особи та присвійне закінчення — до пізніших. Приклади пояснюють дослідницьке питання, а не радять відкладати корисну граматичну тему.
Порядок засвоєння — не план уроків
Послідовність, помічена в групах учнів, і порядок тем, обраний викладачем, відповідають на різні питання. Курс може вводити форму, бо вона потрібна вам для спілкування вже зараз. Дослідження може порівнювати точність уживання форм у конкретному завданні. Самі ці спостереження не доводять, що пояснення марні або що навчання ніколи не впливає на розвиток.
Крашен сам застерігає від перетворення усередненого порядку на програму, де -ing вивчають рано, а -s третьої особи — пізно. Ще одна відмінність: порядок між різними формами — не те саме, що етапи розвитку однієї форми, наприклад способу будувати запитання.
За однією помилкою не можна визначити, чи готові ви засвоїти певну мовну форму. Якщо правило зрозуміле, але губиться в розмові, порівняйте приклади й попросіть про зворотний зв’язок, перш ніж обирати подальшу практику.
Де закінчуються висновки досліджень
Коли бачите твердження про «природний порядок», розрізняйте три питання:
- Кого досліджували? Діти, які засвоюють першу мову, — не та сама група, що дорослі учні іншої мови.
- Що вимірювали? Правильна відповідь у завданні, перша поява форми й надійне вживання в різних ситуаціях — різні результати.
- Яку мову й форму? Дані про окремі англійські морфеми не встановлюють єдиного порядку для всієї граматики, німецького порядку слів чи іспанських способів дієслова.
Середні показники також можуть приховувати індивідуальні відмінності. Відхилення від середнього не означає невдачі, а збіг не дозволяє передбачити, коли ви опануєте наступну форму.
Зв’язок зі зрозумілим матеріалом та увагою
Крашен пов’язує природний порядок з i+1: поточним етапом i і наступним +1. За його гіпотезою вхідного матеріалу, розуміти текст чи мовлення з новими для учня мовними формами, зміст яких можна зрозуміти з контексту, — необхідна, але недостатня умова засвоєння. Це не спосіб визначити зі сторінки, яке саме правило вам потрібно вивчати наступним.
Шмідт (1990) розглядає іншу теоретичну перспективу — роль усвідомлення й помічання мовних форм. Ці підходи ставлять різні питання про обробку мови. Жоден із них не варто перетворювати на обіцянку, що граматика «прийде сама», якщо дотримуватися розкладу.
Один із варіантів практики — прочитати зрозумілий уривок і подивитися, як у ньому вжито складну для вас форму. Якщо допомагає пояснення, скористайтеся ним. Якщо потрібно говорити чи писати, додавайте саме ці дії та доречні виправлення. Приклади читання окремих мов є в гайдах про французьку та сербську для початківців.
Наступний крок без граматичного дедлайну
Оберіть одне речення в тексті, який хочеться прочитати. Спершу з’ясуйте зміст, потім розгляньте форму, яка цікавить або збиває з пантелику. Можна перечитати, порівняти з іншим прикладом чи повернутися пізніше. Щоденної норми й терміну, за який правило мусить стати автоматичним, немає. Матеріал про регулярність у вивченні мови можна використати як додаткову підказку; час і обсяг залишаються вашим вибором.
У TortoLingua позначайте незнайомі слова. Застосунок автоматично добирає наступний текст за позначками; якщо поточний заскладний, пропонує простіший. Користувач не обирає етап розвитку граматики вручну, а адаптація текстів не доводить теорію Крашена.
Джерела й межі
Пояснення гіпотези та усередненого порядку спирається на Krashen (1982), друковані сторінки 12–14. Відмінність між тенденцією в групі й діагнозом конкретного учня визначає, як тут використано приклади. Праця Шмідта — окреме теоретичне обговорення уваги, а не гарантований рецепт навчання. Поради про читання — редакційні варіанти дій, не перевірена навчальна методика і не заява, що читання завжди краще за граматичні вправи.









